Copyright грамотність

РОЛЬ ВІКТОРА ГЮГО У ОХОРОНІ ПРАВ ЛІТЕРАТОРІВ

РОЛЬ ВІКТОРА ГЮГО У ОХОРОНІ ПРАВ ЛІТЕРАТОРІВ

“Для мене не важливо, на чиєму боці сила, важливо те, на чиєму боці право”.

                                                                             Віктор Гюго.

До середини 19 століття у світі не існувало такого поняття, як авторське право. Право власності поширювалося тільки на конкретні предмети мистецтва (картини, скульптури та інше). Хоча ще з 15 століття вже почало порушуватися питання щодо авторських прав через розповсюдження друкарства і масової літератури.

Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів 1886 року – Bern Convention for the protection of Literary and Artistic Works була розроблена за ініціативи великого письменника В. Гюго під впливом французької концепції «права автора». Відповідно до Бернської конвенції, авторське право на твори виникало автоматично без реєстрації прав. Одразу після «фіксації» твору за будь-яким матеріальним носієм автор наділявся авторським правом на цей твір і на всі похідні твори. На іноземних авторів із країн-учасниць конвенції розповсюджувався національний режим охорони авторського права.
До прийняття Бернської конвенції національні закони про авторське право, як правило, застосовувалися тільки щодо творів, створених у країні прийняття таких законів. Так, твір, опублікований у Швейцарії її громадянином, підлягав охороні лише у Швейцарії, але міг бути правомірно відтворений і проданий будь-ким, наприклад, в Іспанії. І навпаки, твір іспанського підданого, підлягав охороні лише в Іспанії і міг бути вільно відтворений у Швейцарії.
Про Єдину Всесвітню угоду мріяли багато авторів і видавців. Але головним ініціатором, організатором і натхненником Бернської конвенції виступив один з найвідоміших письменників XIX століття Віктор Гюго (1802-1885), автор «Собору Паризької Богоматері» та «Знедолених». Це він подав ідею створення єдиного документа, який би дозволив захистити авторське право по всьому світу. На жаль, письменник помер, перш ніж у столиці Швейцарії – Берні була проголошена конвенція. Однак саме він провів усю підготовчу роботу, оскільки добре розумівся як на французькій, так і на англосаксонській правовій системі. За часів імператора Наполеона III Гюго надовго емігрував до Англії, тому добре знав усі переваги англо-саксонської системи захисту авторських прав. У рідному законодавстві він цінував широту повноважень автора, у британському – надійність наданого автору захисту. І, зрозуміло, мав намір поєднати кращі риси обох законодавств. Крім того, Віктора Гюго дуже обурювала втрата практично всіх гонорарів від видання його власних, надзвичайно популярних творів за межами Англії та Франції. Він об’єднав кращі правові положення, і написав попередній текст.
Гюго діяв наполегливо й енергійно. З 1883року в Берні під його безпосереднім керівництвом розпочалася робота над текстом міжнародної угоди. Вона тривала три роки, протягом яких відбулося стільки ж дипломатичних конференцій щодо цієї теми. Ним засновано Міжнародну асоціацію літераторів та митців, яка боролась за авторські права. Під його керівництвом були написані і опубліковані матеріали, які засуджують піратське використання чужих праць.
Він згуртував навколо себе численну групу авторитетних фахівців із різних країн, розгорнув у пресі агітацію на захист авторів, організовував безліч міжнародних зустрічей-нарад для розробки та укладення Конвенції із захисту прав літераторів та інших майстрів мистецтв. Тільки через рік після смерті Гюго, у Берні зібралися представники десяти країн (Бельгії, Великобританії, Гаїті, Німеччини, Іспанії, Італії, Ліберії, Тунісу, Франції та Швейцарії) і підписали конвенцію, про яку так пристрасно мріяв Гюго зі своїми соратниками-однодумцями. Цей союз закінчив розпочату роботу письменником і допоміг створити Бернську конвенцію.
Відтоді Берн став правовим містом. Свою назву столиця Швейцарії набула від німецького «ber» – «ведмідь», якого стали зображати на найстарішому європейському гербі. Ведмідь є символом міста й талісманом сили та справедливості. У Берні навіть є будиночок, де вигодовують новонароджених ведмежат. Щорічно на Великдень з усієї країни до будиночка приїжджають тисячі швейцарців побачити малечу.

image003

Фото взято тут

І ще однією з особливостей Берна, яку сміливо можна назвати його візитівкою є годинникова башта Цітглогге – найстаріша в усій Швейцарії. За її курантами жителі з давніх часів звіряли свої хронометри. Швейцарці поважають точність. Годинникар Каспар Брунер приладнав до башти суперточний механізм. П’ять століть поспіль у спеку й холод витвір Каспара Брунера змушує людей підіймати голови на його дзвони. Магічний вплив точного механізму створює особливу атмосферу життя правового Берна.

image005

Автор фото: Серігй Криниця, фото взято тут 

Берн вирізняється серед більшості європейських міст через велику кількість фонтанів. Один із сотні фонтанів носить назву “Пожирач дітей”(1545-46рр). Майстер Ханс Гінг створив його з виховною метою. Велетень заштовхує до свого рота крихіток. Ідея полягала в тому, щоб остудити гарячі голови малолітніх правопорушників. І батьки із задоволенням показують своїм чадам бернського пожирателя маленьких бешкетників.

image010

 Фото взято тут

Цікаво, що майже з усіх куточків старого міста видно 100-метрову, найвищу в країні, дзвіницю кафедрального собору на Мюнстерплац. Вона, як і фонтан «Пожирач дітей», мала помітну роль у вихованні правосвідомості, бо на її воротах зображено картину Судного дня. Коли під час реформації протестанти знищили багато церковних цінностей, то головні ворота, які прикрашені картинами судного дня, вони все ж залишили. На дорослих городян вхід у храм мав такий самий вплив, як і зловісний фонтан на маленьких хуліганів. Людина, що йде до церкви, мимоволі зупиняється й намагається розглянути, яке ж покарання придумали на небесах за той чи інший гріх. Так що неправомірні думки автоматично пропадають.

Протягом семи з половиною років у Берні жив Альберт Ейнштейн. Роки, проведені тут, учений вважав найщасливішими. Країна дала притулок генію… Він прийшов до Швейцарії пішки, так як електротехнічна фабрика батька збанкрутувала і грошей у Ейнштейнів не було. Після того, як учений став громадянином Швейцарії, він написав і підготував до публікації 32 наукові роботи. З них чотири найбільш важливі написані в 1905 , коли Енштейну було всього 26 років. За роботу про фотоефект і спеціальну теорію відносності йому була присуджена Нобелівська премія. Протягом року він читав лекції в Бернському університеті. Звідси він перевівся до Цюриха, а потім до Празького університету. Після чого повернувся на батьківщину, в Німеччину. Прихід до влади нацистів змусив його покинути Європу і переселитися до Сполучених Штатів, де він до кінця своїх днів згадував затишну квартиру за адресою Берн, Крамгассе, 49.
Велична площа Бундесплатц, де розташований палац федерального уряду. Тут розташований двопалатний парламент, який обирає сімох людей, які протягом чотирьох років керують країною. Кожен член уряду очолює міністерство. Президент обирається раз на рік не всенародним голосуванням, а все тими ж міністрами з числа членів кабінету, тобто з самих себе. Так що більшість міністрів за час служби встигає побути на посаді президента. Політиків як класу в країні не існує. Парламентарії засідають всього три тижні на рік. В інший час заробляють гроші, так само як і прості смертні. Члена парламенту можна зустріти в потязі, у трамваї, можна поговорити з ним. О 12.00 з будівлі уряду без охорони виходить президент країни. Він прямує до найближчого кафе, щоб злегка перекусити. Тут влада не забороняє фермерам продавати свої товари на центральній площі міста. Уже багато століть, щовівторка і щосуботи селяни привозять до столиці овочі, фрукти, сир, квіти. Англійська королева Єлизавета II під час свого перебування в Берні емоційно вигукнула: “Швейцарія – це рай!” І з цим не можна не погодитися.
Ратифікована Бернська конвенція утворила союз для охорони прав авторів на їхні культурні й художні твори. Тепер це впливова міжнародна структура з охорони прав авторів. Створення конвенції допомогло визначити порядок охорони прав авторів, а після їхньої смерті і прав спадкоємців. До числа основних авторських прав належить вимога на визнання авторства, захист честі та гідності письменника, а також протидія спотворенню твору. Окрім цього, незаконне розповсюдження твору карається навіть у тих випадках, коли він поширюється в країнах, які не ратифікували документ. Неможливо не визнавати величезний вплив Бернської конвенції на внутрішнє й міжнародне законодавство, яке існує на сучасному етапі у царині авторського права.

Автор: Олена Чайкун 

Головне фото взято тут

Схожі публцікації

Facebook Коментарів